Цікаві соціальні експерименти якнайкраще проливають світло на роботу мозку людини. Вони пояснюють нашу первинну сутність, психологію та подекуди навіть аморальність.
Читайте далі, щоб дізнатися про 5 культових соціальних експериментів за версією Цікаво Дуже:
Експеримент Соломона Аша: думка більшості сильніша за вашу власну?
Соломон Аш – це американський психолог польського походження. У 1950-х, він розробив культові психологічні експерименти в області конформності. Тобто в схильності людини до піддатливості на фоні реального або нереального тиску.
Суть експерименту Аша проста і геніальна водночас. Уявіть, що перед вами є лінія. Її довжину потрібно зіставити з довжиною 3 інших ліній. Це елементарне завдання і ви точно знаєте правильну відповідь. Але група людей навколо вас відповідає зовсім по-іншому.
Думаєте, ви б стояли на своєму? Експеримент Аша доводить, що більшість людей піддаються тиску. Щоб це довести у ході проведення був один реальний піддослідний та група підставних учасників, яка свідомо давала хибні твердження.
У результаті:
- Чим більша група акторів відповідала неправильно, тим вищий процент піддослідних піддавався впливу;
- Якщо хоча б один з акторів давав правдиву відповідь, думка реального піддослідного зміцнювалася;
- Чим складнішим було завдання, тим більше піддослідні покладалися на думку навколишніх. Достатньо було просто дати лінії, довжина зіставлення яких була менш очевидною;
- Якщо доводилося відповідати публічно, піддослідні частіше спиралися на відповіді навколишніх. Якщо приватно – могли залишатися при своїй.
У підсумку: 75% учасників експерименту хоча б раз погодилися з думкою групи, 32% – середня частота помилок. Але у контрольній групі, де не було тиску з боку акторів – 1% помилок.
Експеримент Альберта Бандури з лялькою Бобо
Альберт Бандура був відомим канадським психологом. Але по прізвищу ви можете прослідкувати українське коріння. Його батько народився в селі Бичківці, що на Тернопільщині.
У 1961 році Альберт Бандура провів революційний соціальний експеримент, на основі якого стає зрозуміло, що діти вчаться агресії, просто спостерігаючи за нею.
Для проведення досліду було створено велику надувну ляльку Бобо та запропоновано наступні умови:
- Агресивна модель: дорослі люди били та лаяли ляльку;
- Спокійна модель: дорослі просто ігнорували Бобо;
- Контрольна група: жодної моделі не було.
За моделями поведінки спостерігали дівчатка й хлопчики віком 3-6 років. У підсумку, діти, які спостерігали за агресивною моделлю, у більшості випадків наслідували її. При цьому хлопчики більше піддавалися впливу чоловіків, а дівчатка – жінок. Якщо дорослі ігнорували Бобо, діти теж не демонстрували особливого інтересу.
Так, Альберт Бандура заклав фундамент теорії соціального навчання: ми копіюємо поведінку, яку спостерігаємо.
Водночас розповідаємо про прості дитячі запитання, на які складно відповісти навіть дорослим.
Тюремний експеримент Стенфорда: роль змінює людину
Автором цього соціального досліду є Філіп Зімбардо – відомий американський психолог. Він також був професором Стенфордського університету, де у 1971 році провів експеримент, який забезпечив йому всесвітню впізнаваність.
Метою експерименту було з’ясувати, як люди поводитимуться в умовах симуляції в’язниці. Частина учасників була в ролі в’язнів, інші – у ролі охоронців.
Для участі було відібрано 24 кандидати. Їх випадковим чином розділили на 2 групи та помістили в імітацію в’язниці, розташовану в підвалі факультету психології Стенфорда. Імітація була максимально глибокою. Для охоронців було забезпечено анонімність та надано затемнені окуляри й захисну уніформу. В’язні ж мали номери замість імен.
Експеримент повинен був проходити 14 днів, але його перервали достроково вже на 6 день. Причиною стала радикальна зміна поведінки учасників. Почуваючись безкарно, охоронці почали поводитися агресивно та авторитарно. А частина ув’язнених демонструвала ознаки сильного стресу.
Експеримент досі викликає суперечки через моральні межі наукових досліджень. Він породив етичні питання, оскільки учасники не були повною мірою проінформовані про його мету та надто інтенсивну симуляцію.
Однак результати вказують, що навіть звичайні люди, без особливих для того причин, можуть поводитися тиранічно. За умови, якщо їм надати владу, ізолювати від суспільства та забезпечити відчуття безкарності.
Експеримент послуху Стенлі Мілґрема
Стенлі Мілґрем – американський психолог, який здобув визнання завдяки своєму експерименту послуху у 1960-х.
Для проведення досліду залучалися 3 особи: вчитель, учень та впливова людина. Лише вчителі були реальними піддослідними, інші ж – підставні персонажі.
Учаснику-вчителю повідомляли, що суть експерименту полягає у вивченні впливу покарання на навчання. Авторитетна особа спонукала вчителів бити електричним струмом учнів щоразу, коли ті помилялися у виконанні завдання на запам’ятовування. Струм був несправжнім, але вчителі про це не здогадувалися. Чим більше помилялися учні, тим сильнішим мав бути удар струмом.
Але істинна мета експерименту – перевірити, наскільки люди готові проявляти послух під впливом авторитетної особи. Навіть якщо вони усвідомлюють, що покарання стають дедалі жорстокішими й можуть чинити реальну шкоду здоров’ю.
Учні помилялися свідомо. Авторитетна особа вказувала підіймати струм. На пізніх етапах досліду він міг досягати показника 450 вольтів!
Результат експерименту Мілґрема показав, що значна кількість учасників демонструвала повну покірність владній особі та застосовувала шокер на повну потужність.
Дослідження Стенлі Мілґрема спричинило психологічний дистрес учасникам. Це породило критику та запитання етичної проблематики. Однак експеримент чітко пролив світло на те, як аморально можуть чинити звичайні люди, коли ними керує особа вищого рангу.
Ефект Готорна: як спостереження змінює поведінку
Явище, відоме під назвою ефект Готорна, утворилося завдяки серії експериментів, проведених на заводі Western Electric Hawthorne Works у Чикаго в 1920-1930-х роках.
Його суть говорить про те, що люди змінюють модель своєї поведінки, коли точно знають, що за ними спостерігають.
Однак початкова мета досліду полягала у виявлені зміни продуктивності робітників в умовах різного освітлення. У 1950-х роках результати потрапили до рук соціолога Генрі Ландсбергера. Він проаналізував їх повторно і дійшов до несподіваного висновку.
Виявилося, що результати працівників залежали не від світла, а від самого усвідомлення, що за ними стежать та вивчають. Їхня мотивація та продуктивність покращилася завдяки підвищеного інтересу з боку дослідників.
Так, ефект Готорна набув широкого розголосу у сфері соціальних наук. Він підкреслив, наскільки значущими є соціальні та психологічні елементи у формуванні поведінки. Особливо, якщо мова йде про організацію робочого місця.