Пам’ятаєте часи, коли з телевізорів та радіо лунали хіти Території А? Тоді ж українські лимонади здійснили перше знайомство з поколінням 90-х. Для багатьох українців смак вітчизняних солодких напоїв злився з відчуттям безтурботного дитинства та юнацтва.
Сучасні виробники чудово це розуміють: вони майстерно грають на почуттях ностальгії, відроджуючи легендарні назви, але при цьому роблять напої значно натуральнішими та кориснішими.
Читайте далі, щоб дізнатися, як улюблені лимонади еволюціонували від дешевих радянських сиропів до сучасних вітамінізованих хітів.
Радянська класика: лимонади Тархун та Ситро
Смакові звички багатьох українців походять ще з часів дефіцитного Радянського Союзу, де на полицях деінде стояли класичні Буратіно, Дюшес, Байкал та Крем-сода. Проте історія їхньої появи часто приховує чимало цікавих компромісів.
Наприклад, культовий зелений лимонад Тархун. Його рецепт вигадав відомий грузинський аптекар Митрофан Лагідзе ще наприкінці XIX століття.
До складу оригінального напою входили чиста вода, свіжий естрагон (власне, тархун), лимони, мед або цукор, а також імбир і м’ята для багатшого смаку.
Довгі роки цей мікс був доступний лише еліті імперії, а потім – вищому партійному керівництву. У масовий продаж напій надійшов аж у 1981 році, і коштував він тоді майже в 4 рази дорожче за доступний та відомий усім лимонад Буратіно.
А от із Ситром все вийшло з точністю до навпаки. Назва походить від французького слова citron і логічно мала б належати напою з натуральних цитрусових. Але сувора планова економіка та дефіцит екзотичних фруктів змусили виробників здешевити рецепт.
Замість лимонів почали використовувати синтетичну есенцію, лимонну кислоту та палений цукор (карамельний колер) для гарного кольору. Напій став настільки масовим і дешевим, що словом ситро люди почали називати взагалі будь-яку солодку газовану воду.
До речі, сьогодні права на торгову марку Ситро належать корпорації Оболонь.
Лимонад Живчик у 2000-х змінив правила гри
На початку 2000-х полиці магазинів були переповнені відвертою хімією з яскравими барвниками. І тут корпорація Оболонь робить геніальний хід – випускає інноваційний лимонад Живчик. Цей бренд назавжди змінив уявлення про те, якою має бути газована вода в Україні.
Секрет успіху полягав у відмові від синтетики на користь натурального соку з українських фруктів, збагаченого рослинними екстрактами та вітамінами. Класична позиція лимонаду базується на натуральному яблучному соку з екстрактом ехінацеї та вітамінами C і E для зміцнення імунітету. Бренд швидко став улюбленцем дітей завдяки мультяшним фруктам на етикетках.
А у 2024 році Живчик просто розірвав інфопростір несподіваною колаборацією з Monobank. Вони випустили лімітовану версію яблучного напою з екстрактом валеріани. Це був іронічний натяк на знаменитого цифрового кота monobank і його любов до цієї заспокійливої рослини. Напій миттєво став вірусним.
Банкрутство та відновлення: друге дихання Росинки
Ринок безалкоголки – це не лише історії успіху, а й справжні драми. Столичний завод Росинка, заснований у 1960 році, довго був символом якості.
Але економічна криза 2014 року підкосила підприємство, а вже через рік через багатомільйонні збитки завод збанкрутував.
Здавалося б, кінець. Але у серпні 2023 року майновий комплекс заводу викупила кіпрська компанія за 138,5 млн гривень. У розконсервацію потужностей вже вклали близько 1 млн доларів.
У травні 2025 року відбувся перезапуск виробництва знаменитої мінеральної води Софія Київська. Воду, як і раніше, видобуватимуть із власної артезіанської свердловини, що знаходиться прямо на території заводу.
У другій половині 2025 року на ринок вийшла нова лінійка дитячих сокових напоїв у сучасному м’якому пакуванні. А цього року варто очікувати на масове повернення тих самих класичних лимонадів Росинк» на оновлених лініях та у сучасному дизайні.
Водночас пригадуємо культову українську рекламу, яку ми обожнювали у 90-х та 2000-х.