Квадробінг, зеро-вейст, ЛГБТ, гіперпоп – це далеко не повний список сучасних субкультур і філософій, від яких шаленіють у світі.
Якщо перелік здається вам дивакуватим, то запевняємо, що екстраординарні субкультури існували ще десятки років тому. Люди приєднувалися до течій, частину з яких тепер важко сприйняти, як щось нормальне. Однак це були рухи мільйонів, які й нині налічують певну кількість прихильників.
Згадуємо топ найпопулярніших субкультур 90-х та 2000-х років, про які знали всі:
Панки (Пік популярності 70-90-ті, з відлунням у 2000-х)
Субкультура панку – це доволі олдскульне явище, популярність якого припала на 70-90-і роки минулого століття. Однак їх часто можна було зустріти й у нульові роки. Також поціновувачі залишаються й нині.
Панк – це яскравий масив, що має в собі музику, філософію, моду та екстраординарний зовнішній вигляд.
Джерела субкультури пішли з міста Нью-Йорк у 1974 р. та розвинулися у Великобританії у 1976 р. З погляду музики, субкультура зосереджена на дуже агресивному та гучному рок-звучанні. Левова кількість панк-рок композицій доволі короткі за тривалістю. Вони також часто не мають складної структури. А іноді навіть свідомо виконуються з помилками в аранжуванні.
Яскравий приклад такого саунду – культовий британський панк-рок гурт Sex Pistols. Легенда гурту – бас-гітарист Сід Вішез дуже посередньо володів інструментом. Він часто лажав на концертах, але це стало своєрідною фішкою. А трагічна історія кохання Сіда і Ненсі знайшла десятки адаптацій у попкультурі.
Зовнішній вигляд панків:
- Ірокези (часто з фарбуванням: зелений, рожевий, синій).Гель або цукрова вода для зафіксування волосся;
- Рвані джинси, часто з нашивками або ланцюгами;
- Косухи з написами, шипами, логотипами гуртів-ікон;
- Картаті штани або спідниці (у британському стилі – елемент антироялізму);
- Футболки з провокаційними написами, анархічними символами;
- Сітчасті майки, рвані колготки;
- Металеві ланцюги, нашийники;
- Важкі черевики (Dr. Martens, військові берці). Також кеди Converse або ношене взуття з розривами;
- Товстий чорний олівець навколо очей, часто навіть у чоловіків (унісекс-бунт);
- Татуювання та пірсинг: обличчя, губи, брови, вуха.
Філософія субкультури панку – це перш за все антистемність. Сюди входить відмова від ієрархічних авторитетів, корпорацій, політики. Панки ненавидять капіталізм та структури типу поліції й армії. Часто зловживають алкоголем і наркотиками. Хоча є й лінія субкультури без шкідливих звичок.
Термін DIY: Do It Yourself (Зроби сам) – це девіз панків. Тобто якщо музика – то без лейблів, а якщо одяг – то часто саморобний.
Металісти (Пік популярності – 80-2000-і)
Металістів іноді помилково приймають за панків. Тож одразу проллємо світло на розбіжності:
Музика хеві-метал часто дуже складна за структурою звучання, а тексти філософічні, баладні. В основі – самопізнання, боротьба з внутрішнім злом, скепсис.
Панк-рок композиції часто побудовані на 3-4 акордах, звучать гучно та поспіхом. Головна ідея як в музиці, так і субкультурі загалом – бунт, анархія, протест.
Класичний метал – це про 70-80-і роки. А іконічні гурти – Iron Maiden, Judas Priest, Dio, Motorhead. У 80-90-і роки з’явилися піджанри. Новими легендами стали такі виконавці як Metallica, Slayer, Megadeth та ін.
Загалом філософія металістів також охоплює протест. Однак вони стриманіші і являють собою свого роду мислителів.
Зовнішній вигляд металістів:
- Довге розпущене волосся;
- Чорні футболки з логотипами гуртів;
- Шкіряні куртки, камуфляж, іноді жилетки з нашивками;
- Вузькі штани або джинси в класичному стилі;
- Пентаграми, черепи – у вигляді аксесуарів;
Готи (Пік популярності 80-90-і, з відлунням у 2000-х)
Готів можна вважати своєрідними вихідцями на основі постпанку і раннього панк-року.
Меланхолія, естетика смерті, краса занепаду – лягли в основу філософії готів. Візитівка – чорний колір. Вони бачать свій шлях у романтизації болю, ночі, самотності. Подекуди готи бувають прихильниками окультизму та різного роду езотерики. Їхня субкультура також про антисистемність, але в стриманому вигляді. Протест відображається інтелектуальним відстороненням. Лайфстайл готів – це читання, мистецтво, театри та нічні прогулянки.
Зовнішній вигляд готів:
- Тотальна домінація чорного кольору в одязі (іноді з домішками білого, червоного, фіолетового, срібного). Люблять вінтаж, мереживо, корсети й сітки;
- Хрести, черепи, символіка смерті – у вигляді аксесуарів;
- Високі черевики, каблуки з платформою;
- Довге волосся (або виголене частинами) часто фарбоване у чорний колір.
Гранж (Пік популярності – кінець 80-х – середина 90-х)
Коли мова йде про гранж, то у корінні терміну знаходиться жанр рок-музики, який переріс у масштабну субкультуру.
Містом, де зародився гранж, вважається Сієтл, штат Вашингтон. У другій половині 80-х років на андерграундній сцені там набирав популярність рок-гурт Green River, на чолі з фронтменом Марком Армом. Його часто згадують саме як родоначальника гранжевої культури.
Характерне звучання музики гранжу – це гітара з ефектом дисторшн (своєрідний мікс панк-року та важкого року), але з вайбом трохи недосконалого запису. Однак ніби з ефектом «так і має бути». Це свідома неохайність, яка кидає виклик світовому уставу й закликає просто насолоджуватися життям.
Справедливо зазначити, що родоначальником гранжу була не якась конкретна особа. Це підлітки та молоді люди, які виражали розпач у гонитві за американською мрією й почували себе вигнанцями. Злість на норми порядку породила альтернативну субкультуру.
Найбільшим популяризатором гранжу вважається Курт Кобейн та гурт Nirvana. Їхня музика, зовнішній вигляд, манера спілкування та загалом лайфстайл – усе це і є гранж.
Зовнішній вигляд та характеристики прихильників гранжу:
- Клітчасті та фланелеві сорочки, рвані светри;
- Затерті або порвані джинси;
- Взуття Dr. Martens та Converse;
- Шерстяні лижні маски.
Фактично гранж не мав надто вже особливих візуальних атрибутик. Його прихильники могли справляти враження людей дещо лінивих та розфокусованих. Але головна філософія полягає у нонконформізмі, антизірковості, меланхолії та відмові від гламуру.
Скінхеди (Пік популярності 90-і – 2000-і)
Імовірно, при згадці слова скінхед у вашій уяві постає ультраправа, небезпечна й агресивно налаштована людина. На жаль, такі групування дійсно є. Від їхньої діяльності досі страждають темношкірі люди та загалом представники різноманітних меншин і народностей. Однак скінхедський рух буває й з іншими цінностями.
Перші скіни почали з’являтися у Великобританії ще в далеких 60-х. Переважно це була робітнича молодь. Їхня ідеологія підігрівалася пролетарською брутальністю й перепліталася з британським фешн-мінімалізмом.
У 70-80-х роках, рух скінхедів став значно праворадикальнішим та переплівся з нацизмом і расизмом. Почала з’являтися так звана oi! music, що ідентифікувала себе як робітничий панк-рок. Радикальність поглядів також перманентно загострювалася на фоні зростання безробіття.
Логічною протидією стала поява альтернативних скінхед-напрямків: SHARP (Skinheads Against Racial Prejudice) – рух антирасистів та RASH (Red and Anarchist Skinheads) – скінхеди-ліворадикали.
Тому філософія скінів може разюче відрізнятися, залежно від напрямку. Якщо це SHARP чи RASH, то: антирасизм, антифашизм та конфронтація з прихильниками нацизму. Якщо ж це Boneheads, то: праві рухи, насилля, організація вуличних банд.
Окремої уваги скінхеди заслуговують у контексті футболу, особливо британського. Вони часто є відданими уболівальниками. І у 80-90-х роках хуліганство скінхедів в англійському футболі стало загрозою національній безпеці та міжнародному іміджу країни. Ігри закінчувалися бійками фанатів, расистськими переслідуваннями та смертями. Тому уряд мусив розгорнути масштабну кампанію з протидії. Були прийняті закони, які накладали бан на відвідування матчів ультрарадикальним особам, а також криміналізовано расистські гасла і символіку на трибунах.
Зовнішній вигляд скінхедів:
- Поголена голова або наявність волосся не довше 2-3 мм;
- Поло, сорочки у клітинку, бретельки;
- Джинси Levi’s 501, штани у військовому стилі;
- Берци або грубі черевики типу Dr. Martens.
Хіп-хоп (Пік популярності 90-і – 2000-і)
Хіп-хоп – це не лише жанр музики, але й спосіб життя та повноцінна субкультура. Він зародився у 70-і роки, у районі Бронкс, Нью-Йорк. Як і у випадку з рок-музикою, факторами створення стали економічна криза, безробіття, бідність. Однак реп-музика базувалася на значно лайтовішому звучанні, ритмічних бітах та речитативі. Ще одним яскравим елементом хіп-хоп культури стали графіті.
У бідних районах США, хіп-хоп сформувався як альтернатива вуличному насильству. Це був потужний опір расизму та поліцейському свавіллю, що переповнювало Америку в ті роки. Також в основі хіп-хоп ідеології респект до вулиць, самовираження та поширення голосу пригнічених верств населення.
Оригінальна субкультурна хіп-хоп атрибутика виглядала так:
- Широкі штани;
- Кепки, бандани, бейсболки задом наперед;
- Кросівки Nike Air Force, Adidas Superstars, Puma та ін.;
- Масивні золоті ланцюги, сережки, годинники;
- Балончики для графіті.
Гопники (Пік популярності 90-і – 2000-і)
Єдина субкультура серед згаданих, яка притаманна виключно пострадянському простору. Подібно до скінхедів, має кримінальний підтекст, але не на підґрунті расової дискримінації.
По суті, гопник – це хуліган, що займається дрібним криміналом. Їхнім середовищем існування були робітничі квартали й спальні райони. Ідеологія базується на основі блатної романтики. Кількість гопників збільшувалася ближче до розпаду СРСР. Беззаконня, тотальна бідність, розквіт дворової ієрархії спонукали молодих чоловіків до подібних занять.
Гоп-рух не можна назвати повноцінним злочинним елементом, але він став своєрідною субкультурою, яка мала певну філософію. Гопники ненавиділи людей інтелігентного зовнішнього вигляду і часто обирали їх своїми жертвами, щоб вкрасти гроші, телефон, годинник та будь-що інше матеріальне. Іноді мали старших, яким висловлювали особливу повагу.
Характерний зовнішній вигляд гопника:
- Спортивні костюми (особливо Adidas із 3 смужками);
- Шапки-півником;
- Шкіряні куртки;
- Панчохи-гетри поверх спортивних штанів.
Окремої уваги заслуговує фірмова поза гопників з району. В очікуванні своїх жертв, групи чоловіків віддавали перевагу сидіти «на кортах», що стало своєрідним мемом, або ж перебували на лавках біля під’їздів. Також люблять слухати шансон, блатний реп, лускати насіння й розпивати алкоголь. До речі, нападки гопників з метою відібрати чуже майно, отримали характерне визначення – «гоп-стоп».
Емо (Пік популярності – 2004-2010)
Справжній емо-бум в Україні та світі відбувся в нульових роках. До субкультури масово доєднувалися школярі й молодь.
Філософія емо полягала у відкритій демонстрації власних емоцій, особливо болючих і депресивних. Основні емо-ідеї концентрувалися на висвітленні: самотності, нещасливого кохання, відторгненні соціумом. Високий рівень саморефлексії трохи розмив сприйняття цієї субкультури іншими людьми.
Навколишні сприймали емо як осіб, котрим просто подобається страждати. До того ж емо-рух тісно переплівся з тематикою самогубств. Багато представників емо відкидали це твердження, наголошуючи на істинних мотивах. Разом з тим стрімко росла кількість підлітків, котрі наносили собі неглибокі порізи на руках та виставляли депресивні фото у соціальних мережах.
У попкультурі емо-рух утворив жанр рок-музики – emocore, а еталонним гуртом всіх часів заведено вважати Tokio Hotel.
Емо стали своєрідною субкультурою вигнанців, на яку полювали навіть інші неформальні субкультури. Скінхеди, гопники, металісти, панки часто били емо. Особливим актом жорстокості було відрізання ножицями чілки, яка була характерним атрибутом емо-зовнішності.
Загалом представники емо мали цікаву й впізнавану візуальну атрибутику:
- Поєднання чорно-рожевих смуг – кольори емо;
- Часто фарбоване в чорний колір (іноді з елементами рожевого) волосся. Довга пряма чілка, яка часом закривала ледь не пів обличчя – класичний елемент зовнішності;
- Чорна підводка на очах (іноді навіть у чоловіків);
- Скінні джинси;
- Смугасті гетри, рукавички без пальців;
- Сорочки в клітинку, худі, піджаки;
- Образ шкільної форми у стилі аніме.
Електроденс/Тектонік (Пік популярності – 2006-2012)
Цей рух зародився у 2000-х роках, навколо нічного клубу Metropolis у Парижі. Однак був мега популярним в Україні.
Завдяки популяризації electro й techno музики, молоді танцюристи стали вигадувати особливий тип хореографії – електроденс. Згодом у Франції було зареєстровано торгову марку Tecktonik з логотипом у вигляді орла. Вона стала уособленням всього руху. Хоча прихильники субкультури наполягали на розмежуванні понять. Electro Dance – про танець, Tecktonik – бренд-уособлення у вигляді одягу та іншої атрибутики.
У прихильників електроденсу не було особливої філософії. Їхня діяльність полягала у постійному відточенні специфічних танців. Простори інтернету переповнювалися відеоуроками, де школярі намагалися навчити один одного жвавим рухам руками.
З того періоду лишилося багато культових композицій, але іконічним вийшов трек та кліп Jakarta – One Desire.
Любителі електроденсу дуже часто викладали відео зі своїми танцями в інтернет. Крізь роки безліч танцюристів-школярів являють собою культовий мем і, ймовірно, воліли б забути про той період.
Але у 2000-х роках електроденсери були справжніми королями дискотек, постійно відвідували нічні клуби, демонструючи стильні вміння та влаштовували різноманітні танцювальні батли.
Типовий вигляд електроденсера:
- Вузькі джинси;
- Різноманітні моделі кросівок Nike, Adidas, Vans, Converse;
- Футболки з принтами Tecktonik, яскраві худі;
- Любов до енергетиків та бренду Red Bull.
Мали трохи власного сленгу. Наприклад, мовою електроденсерів вислів: «Гарно наносиш» означав високу похвалу за виконаний танець.
Tecktonik та Electro Dance яскраво засяяли й так само раптово зникли. Їх витіснила популяризація жанру dubstep, а згодом хіп-хоп нової школи.
Водночас згадуємо культову рекламу 90-х і нульових років.