Дізнайтеся, чим відрізняються декоративні пацюки від диких, і більше ніколи їх не бійтеся

Більшість декоративних пацюків у наш час мають доброзичливу поведінку щодо людини. Вони милі, грайливі та допитливі. Це чудовий компаньйон для дітей і дорослих, який не вимагає великих зусиль у догляді.

Хоч декоративні пацюки мають схожий вигляд з дикими, їхня поведінка радикально відрізняється. У природних умовах пацюки є розплідниками ряду тяжких хвороб: енцефаліт, сказ, туляремія та ін. Вони старанно уникають прямого контакту з людьми та комфортно існують у середовищах на кшталт смітників. По суті пацюки у природному середовищі закріпили за собою статус тварини-паразита. 

Розглянемо, яким чином людству вдалося одомашнити настільки проблемного гризуна.

Як пацюки ставали домашніми тваринами

Щільне співіснування пацюків та людини розпочалося, коли остання навчилася зберігати зернові продукти. Наявність пацюків у житлових будівлях ставала буденністю. Так, знайшлися ентузіасти, які побачили в гризунах комерційний потенціал.

Наприклад, початок 19 століття в Англії знаменував справжню навалу пацюків в усіх населених пунктах. Місцеві ділки розгледіли в цьому можливість заробити та створили вельми жорстоке видовище. Десятки пацюків випускали на спеціальну круглу арену з пісочним покриттям. Потім до переповненого гризунами рингу заводили мисливського тер’єра. Пес безжально шматував пацюків, а ті, своєю чергою, намагалися чинити опір грізному супернику. Глядачі у цей час робили ставки, чи зможе собака вбити достатню кількість пацюків за певний проміжок часу.

Однак не всіх гризунів після вилову відправляли на смертельні поєдинки. Виявилося, що невелика частина цих тварин має нетиповий зовнішній вигляд. Іноді навіть вдавалося спіймати пацюків-альбіносів. Такі рідкісні види відправляли на виставки й спарювали з подібними нетиповими екземплярами.

По суті це був перший етап селекції, який передував продажу пацюків у вигляді декоративних домашніх улюбленців. Особин з агресивною поведінкою відсіювали, залишаючи лише спокійних та приязних. Покоління за поколінням їх лояльність до людини міцнішала.

Приблизно у цьому ж історичному розрізі пацюки почали активно використовуватися медичними установами  у якості піддослідних. Перша лінія пацюків-альбіносів була виведена у 1856 році, коли французькі лабораторії провели на них експерименти з видалення наднирників. Як і у випадку з бійцівськими пацюками, лабораторних гризунів спарювали, залишаючи неагресивних екземплярів.

До початку 20 століття розголосу набув факт, що пацюки є доволі розумними істотами. Вони легко піддавалися дресируванню. Цікавим також виявилося відкриття, що декоративний пацюк залюбки здатен запам’ятати власне ім’я. Пацюкові виставки набули популярності у Європі та США. Таким чином гризуни потрапили й до зоомагазинів.

Відмінності декоративних пацюків від диких 

Хоч зовні обидва підвиди доволі схожі, все ж існує декілька особливостей:

• Зовнішній вигляд. У дикій природі переважна більшість пацюків має однотипний сірий колір. Тоді як селективні пацюки бувають альбіносами, мають чорні й червоні очі або різноколірну шерсть;
• Декоративні пацюки більші за розмірами. Перманентний доступ до харчування та води збільшив середню масу тіла декоративного пацюка. Хоча іноді трапляються й габаритні екземпляри серед диких гризунів, але ліпше як виключення;
• Дикі пацюки більше бояться світла та звуків. Це пов’язано з інстинктом виживання у природних умовах. Дикі гризуни переважно харчуються у темний час доби, уникаючи потенційної зустрічі з хижаками. Вони прудкіші та обережніші за декоративних. Хоч пацюки є всеїдними, дикі екземпляри поводяться обачно, натрапивши на невідомий тип продукту. Тоді як домашні гризуни з довірою ставляться до господаря та залюбки споживають надану їм їжу;
• Дикі пацюки жорстокіші. Під час сутичок, гризуни у природних умовах видають пронизливе та гучне пищання. Пацюк, що зазнав поразки у бою, зазвичай вдається до втечі. Декоративні пацюки також можуть битися. Однак вони роблять це тихіше, а по завершенню не проявляють агресії та живуть на одній території спокійно;
• Декоративний пацюк живе довше. Середня тривалість життя гризуна близько 3 років. У диких умовах пацюки зазвичай не проживають навіть 1 року;
• У диких пацюків вищі розумові здібності. Це пов’язано з постійним перебуванням у середовищі ризиків.  

Висновки

Сьогодні декоративні пацюки є абсолютно безпечними домашніми улюбленцями. Для їх комфортного утримування достатньо придбати невелику клітку, дерев’яний будиночок (або будь-що інше, що слугуватиме тварині укриттям безпосередньо в клітці), та тирсовий наповнювач. 

Іноді пацюка доречно випускати побігати у кімнаті чи іншому спеціально адаптованому місці. Не слід переживати, якщо пацюк на деякий час заховається у щілинах між меблями. Це прояв природних інстинктів, однак він неодмінно повернеться у клітку або ж безпосередньо до господаря на руки. 

Хоч декоративні пацюки неагресивні, не слід зайвий раз їх провокувати. Вони мають міцні й гострі зуби, якими легко прокусять людську шкіру. Найчастіше це може статися, якщо пацюк був наляканий у наслідок поведінки господаря. Окрім того, декоративний гризун може насторожитися, якщо з ним намагатиметься контактувати невідома особа. 

Домашні пацюки прекрасно уживаються з котами та собаками (за виключенням, коли кіт чи собака має яскраво виражені мисливські характеристики). У інших випадках усе зводиться до типового співіснування домашніх тварин. Однак на етапах знайомства варто проявити обачність та прослідкувати за улюбленцями.