Сміливі музичні композиції не так вже й рідко підлягають жорсткій цензурі. Моральні переконання, релігія, політичний тиск – усе це чинники, що конфліктують з музикою різних жанрів по всьому світу.
До прикладу, зовсім нещодавно Китай запровадив бан на музику K-Pop. У ході історії легендарні «The Beatles» підпадали цензурі в США, а гітлерівська Німеччина суворо забороняла джаз.
Однак є країни, де музика як явище підлягала тотальній забороні. Дочитайте статтю до кінця, щоб дізнатися, в яких частинах світу у вас виникли б серйозні проблеми за виконання улюбленої пісні.
Камбоджа заборонила музику
У 1975 році владу у Камбоджі захопили Червоні Кхмери – радикальний комуністичний рух, що занурив країну у тиранію до 1979 року. Протягом 4 років камбоджійців позбавляли права власності на рухоме й нерухоме майно. Представники культурної інтелігенції жорстко переслідувалися. Культурна спадщина країни, до якої входив і музичний жанр, методично знищувалася.
До захоплення влади Червоними Кхмерами, Камбоджа переживала справжнє музичне піднесення. У період 1960-1970 років танцювальні зали країни були переповнені молодими людьми. У той час звідусіль лунала музика, що являла собою поєднання своєрідних етнічних камбоджійських мотивів та американського рок-н-ролу.
У Камбоджі були й свої музичні ідоли. Наприклад, Сінн Сисамут, котрий мав неофіційне звання короля камбоджійської естради та був широко відомий за межами каїни.
До речі, кавер-версія «The House of the Rising Sun», записана Сінном Сисамутом, вважається однією з найкращих будь-коли виконаних варіацій.
Життя співака було обірване репресивною владою Червоних Кхмерів. Його творча спадщина, як і спадщина всіх інших музикантів, ретельно зачищалася. До сьогодні дійшли нечисельні низькоякісні записи, які відцифровують за допомогою сучасного продакшену.
Відродженням творчості Камбоджі сьогодні займається культурно-мистецький центр «The Gong». Установа працює під слоганом «Настав час знову зазвучати», має сучасну студію звукозапису та концертний зал. Працівники «The Gong» документують та відроджують музичні архіви, а також допомагають реалізовуватися сучасним камбоджійським музикантам.
Саудівська Аравія дозволяла музику, але без зайвого шуму
Злети та падіння музики у Саудівській Аравії щільно переплітаються з урядовими курсами розвитку. Наприклад, 1960-1970 роках країна стрімко розвивала мистецьку сферу. Але в 1979 році відбулося захоплення мечеті аль-Харам повстанцями. Після теракту саудівська влада радикально переглянула ставлення до культурного дозвілля: відбувалися масові закриття кінотеатрів, заборонялися музичні концерти та масові заходи тощо.
Після зміни курсу, музиканти Саудівської Аравії перейшли у підпілля. На щастя, вони не зіштовхнулися з радикальною зачисткою, подібною до Камбоджі. Але мусили збиратися таємно і не мали можливості повною мірою поділитися своєю творчістю.
Ситуація знову змінилася у 2015 році. Новий уряд Саудівської Аравії взяв курс на збагачення економіки шляхом альтернативних джерел, а не лише нафтових родовищ. Культурною столицею стало місто Ер-Ріяд. Спершу там провели перший за 25 років живий концерт. Після чого, був збудований надсучасний спортивно-розважальний комплекс, місткістю до 20 тисяч осіб.
Наразі Ер-Ріяд є місцем проведення наймасштабніших подій у світі спорту. У плані музики країна теж просунулася вперед. Саудити організовують різноманітні фестивалі, куди приїжджають зірки світової величини.
Іран також вимикав музику для всієї країни
До символічної трійки музичних країн-диктаторів також входить Іран. У 1979 році в країні відбулася революція. Радикальні представники шиїтського ісламу проголосили музику джерелом розпусти для молоді. Щоправда, традиційну іранську музику згодом повернули до ротації. Але західна популярна музика отримала суворий бан.
У наш час ситуація дещо покращилася. У Тегерані тепер можна побачити вуличних музикантів. У країні популярності набирає жанр хіп-хопу. Але тексти досі цензуруються владою й виконавцям загрожують реальні тюремні терміни у разі виявлення порушень.