Олександр Усик в інтерв’ю Андрію Біднякову повідомив, що розглядає можливість балотуватися у президенти після завершення спортивної кар’єри.
Станом на 2026 рік опитування показують, що якби вибори проходили вже зараз, то легендарний боксер мав би другий найвищий рейтинг після Валерія Залужного.
Наразі це звучить дещо фантастично. Однак Усик не перший боєць в історії, хто вирішив змінити амплуа спортсмена на політика. Пригадуємо топ-7 випадків відомих боксерів, котрі пробилися на найвищі політичні посади у своїх країнах:
Менні Пак’яо
Легендарний філіппінський боксер, чемпіон світу у восьми вагових категоріях та загалом один з найефектніших бійців в історії, Менні Пак’яо успішно поєднав спорт та політику.
Пак’яо розпочав політичну кар’єру у 2010, при цьому лишаючись активним спортсменом, котрий боксував на найвищому рівні. Спершу він став депутатом Палати представників Філіппін. У 2016 пішов на підвищення та обійняв посаду сенатора Філіппін, на якій лишався до 2022 року. У 2022 Менні Пак’яо взяв участь у президентських виборах, але посів 3 місце.
Загалом боксер сприймався філіппінцями як народний герой, адже він сам пройшов складний шлях із бідності до світового визнання. Водночас Пак’яо зазнавав критики щодо компетентності у складних економічних і міжнародних питаннях. Він також зазнавав збитків у співпраці зі спортивними спонсорами через різкі консервативні заяви.
Микола Валуєв
Не обійшлося без представників країни-терориста.
Неоднозначна боксерська кар’єра Валуєва по суті знайшла точне відображення у кар’єрі політичній. У 2011 році він став депутатом Державної думи РФ від путінської партії Єдина Росія.
Активно підтримував політику Кремля, включно з питаннями Криму та війни проти України. У 2022 році потрапив під міжнародні санкції та поповнив список відомих росіян, яких нині зневажають в Україні.
Іді Амін
До того як з’їхати з глузду, Іді Амін 9 років утримував титул чемпіона Уганди з боксу у напівважкій вазі. Але передусім став відомий світу як кривавий військовий диктатор.
Період його правління, що припав на 70-ті, характеризується одним із найжорстокіших в історії Африки. За різноманітними оцінками, у той час в Уганді загинуло від 100 до 500 тис. громадян.
У 1972 році Іді Амін обвалив економіку країни через вигнання азійської громади. У 1979 розв’язав війну між Угандою й Танзанією, яка завершилася поразкою. Згодом утік з країни та отримав притулок у Саудівській Аравії, де й помер.
Ерік Моралес
Цікаво, що мексиканський чемпіон у чотирьох вагових категоріях та член Залу боксерської слави, свого часу мав епічне протистояння зі згаданим раніше Менні Пак’яо. А згодом теж розпочав політичну кар’єру.
У 2018 році був обраний до Палати депутатів Мексики. Працював у комісіях, пов’язаних зі спортом і молодіжною політикою. Моралес позиціював себе як представник північної Мексики й людина з народу, але загалом не здійснив особливих політичних проривів.
У 2021 році Ерік Моралес був затриманий за підозрою у зв’язках із кримінальними структурами. Згодом справу закрили через брак доказів.
Алексіс Аргуельйо
Нікарагуанський професійний боксер, котрий був чемпіоном світу у трьох вагових у 70-80-х роках. По завершенню кар’єри став членом партії Сандиністський фронт національного визволення.
У Нікарагуа Аргуельйо мав статус національного героя. У 2008 році був обраний мером Манагуа – столиці Нікарагуа. Однак на посаді пробув лише декілька місяців, скоївши самогубство.
Одразу після смерті Алексіса Аргуельйо поповзли чутки, що офіційна версія є хибною і насправді він зазнав політичного тиску. Водночас зазначалося, що вибори 2008 року в Нікарагуа супроводжувалися масовими фальсифікаціями на користь сандиністів. Смерть Аргуельйо досі залишається предметом дискусій.
Ден Вандал
Канадський боксер не був зіркою світового рівня, однак свого часу мав професійний рекорд 18-6, при цьому 50% боїв завершив нокаутом.
У 1995 Вандал пробився на посаду міського радника у Вінніпегі, де й народився. У 2004 спробував стати мером, але програв вибори та залишався на старій посаді до 2014 року.
Після цього здійснив справжній прорив: пробився до Палати громад Канади у 2015, у 2019 – призначений міністром північних регіонів. У 2024 році прем’єр-міністр Канади Трюдо провів кілька кадрових перестановок в уряді, серед яких Вандала було виключено зі складу.
Але загалом Ден Вандал – один із найяскравіших прикладів, як колишній боксер може збудувати успішну політичну кар’єру найвищого рівня.
Віталій Кличко
Одіозний мер Києва й герой десятків вірусних мемів свого часу мав приголомшливу боксерську кар’єру. Єдиний боксер, якому вручили пояс Вічного чемпіона світу у важкій вазі за версією WBC.
З 2014 року є незмінним мером столиці України. Політичний шлях розпочав ще у 2006, коли став депутатом Київської міської ради, а згодом очолив партію УДАР.
Ставлення киян до Кличка кардинально разюче: від обожнювання до тотального хейту. Він активно сприяв координації оборони та життєзабезпечення міста у перші місяці повномасштабного вторгнення РФ. Водночас у ході війни зазнав критики за слабку готовність Києва до забезпечення належних умов під час блекаутів.
Водночас розповідаємо, скільки грошей в Олександра Усика: сума гонорарів за кар’єру та інший дохід.