Мінісеріал Ферзевий гамбіт (Хід королеви) став, імовірно, найкращим проєктом, який коли-небудь присвячували шахам. Його окрасою була головна героїня – Бет Гармон.
Бет поєднує в собі геніальність на межі з божевіллям. А її особлива фішка – чарівні пігулки-транквілізатори, до яких вона звикла ще з дитячих років. Під їхньою дією видатна шахістка тривалий час демонструвала значно кращі результати в іграх та підготовці.
Читайте далі, щоб дізнатися: які таблетки пила Бет Гармон, чи справді вони існують, який вплив чинять на організм та чи є в реальних шахах подібний допінг:
Які таблетки пила Бет Гармон
Одразу з найголовнішого: у серіалі Хід королеви таблетки, які вживала головна героїня, називалися Ксанзоламом. У реальності такої назви ніколи не існувало. Однак експерти швидко знайшли суміжності з реальним препаратом під назвою Лібріум.
Лібріум – це синтетичний препарат, належать до транквілізаторів з групи похідних бензодіазепіну. Він відпускається лише за наявності рецепта. Призначається фахівцями для лікування неврозів, реактивної депресії, тривожності, мігрені, при абстинентному синдромі та ін.
Лібріум може викликати типові побічні реакції, що й ряд інших антидепресантів: нудота, сухість у роті, закреп, жовтяниця, підвищення активності ферментів печінки, підвищена стомлюваність, м’язова слабість, сонливість, загальмованість, зниження або підвищення лібідо та багато ін.
Сценаристи Ферзевого гамбіту були цілком правдивими у тому, що в 1960-х роках мешканці США масово підсіли на Лібріум, який досить широко призначався за потреби та без. Загалом це поширене явище у ході становлення та розвитку медицини. Ми знаємо й значно гірші подібні випадки, один з яких – лікування кашлю опіоїдами. З цього приводу ми готували окремий матеріал – «Безглузді методи лікування, які ми застосовували зовсім нещодавно і які робили тільки гірше».
У 1970-х апогей вживання Лібріума в Америці досяг свого максимуму. Через надмірні призначення препарату Управління боротьби з наркотиками (DEA) застосувало значно жорсткіші правила відпускання транквілізатора.
Щодо Бет Гармон, то за сюжетом вона знайомиться з препаратом у закладі для дітей-сиріт. Там пігулки називають вітамінами зеленого кольору й щоденно видають дітям. Це також не художній трюк, а цілком реальний кейс. У США, країнах колишнього СРСР та деяких країнах Європи у дитячих будинках дітям активно надавали транквілізатори. Подекуди це робилося примусово.
Чи може Лібріум допомогти краще грати в шахи
Жодні дані клінічних досліджень не підтверджують, що бензодіазепіни можуть покращувати когнітивні здібності або стратегічне мислення, яке потрібно для гри в шахи.
Навіть навпаки! Бензодіазепіни погіршують короткочасну пам’ять та увагу після приймання, що прямо суперечить продуктивному мисленню в шахах. Реальні транквілізатори можуть заспокоїти нерви, але в житті вони також пригнічують увагу й когнітивні процеси.
На американському форумі Reddit досі триває обговорення, з яким ви можете ознайомитися. Люди, котрі мають досвід вживання, зазначають, що препарат дуже седативний, але точно не стимулює мозкову активність.
Тоді чому в серіалі показано інший ефект?
Це не поодинока фішка, а доволі сталий наратив у кіно й серіалах. Такий собі архетип: «Геній на препаратах». І ми вже знаємо подібні випадки:
- Доктор Хаус. Геніальний лікар притупляє біль Вікодином та встановлює складні діагнози;
- Області пітьми. Головний персонаж вживає вигаданий препарат NZT-48, завдяки якому на 100% запускає мозкову активність;
- Лікарня Нікербокер. Хірург-новатор Джон Текері ін’єкційно вживає кокаїн та витягує безнадійних пацієнтів з того світу.
Важливо зрозуміти: засіб у серіалі Хід королеви слугує опорним елементом для розкриття травм Бет Гармон, її залежності та психологічного шляху, а не реального допінгу. У підсумку – головна героїня злазить з Лібріуму. І лише після цього та лише завдяки цьому починає грати на 100% своїх можливостей і стає чемпіонкою.
Чи існує допінг у шахах
Ми вже з’ясували, що Лібріум – це радше художній трюк сценаристів Ферзевого гамбіту. Але шахи – це спорт, а в будь-якому спорті є допінг та відповідні моніторингові органи.
Міжнародна шахова федерація (FIDE) має антидопінгові правила і зобов’язана дотримуватися стандартів WADA. Водночас ми майже ніколи не чули про допінгові скандали серед шахістів, і на це є логічні пояснення.
Річ у тім, що фармакологічний допінг у шахах майже неефективний. Тестування шахістів проводяться рідко. І якщо й проводяться, то лише серед гравців топового рівня.
Вплив фармакології у шахах важко зіставити з іншими видами спорту. Адже препарати у фізичних дисциплінах (особливо таких як єдиноборства, футбол, баскетбол, легка атлетика) буквально роблять атлетів сильнішими, швидшими чи витривалішими. Однак шахи – це перш за все інтелектуальна гра. І на сьогодні не існує достатньо ефективної фармакології, яка б зробила шахіста розумнішим чи уважнішим.
Шахи не мають персоналізованого списку заборонених препаратів. Але використовують перелік WADA і забороняють:
- Стимулятори (амфетамін, метамфетамін і т.д). З поправкою, що заборона діє під час змагань;
- Наркотичні анальгетики (морфін, героїн, фентаніл). Забороняються без поправки до часу;
- Канабіноїди (марихуана). Заборонено під час змагань.
В один з найвідоміших допінгових скандалів у 2008 році потрапив український гросмейстер світового рівня Василь Іванчук. Після останнього туру Олімпіади з шахів у Дрездені його попросили здати допінг-тест. На емоціях після поразки він відмовився здати сечу. За правилами FIDE відмова трактувалася як позитивний тест. Іванчукові загрожувала дискваліфікація на 2 роки, але згодом звинувачення зняли.
Топові шахісти часто нехтували здоровим способом життя
Сценаристи серіалу Хід королеви мали рацію у ще одному явищі – багато шахістів 20 століття не вели здоровий спосіб життя.
Стара радянська школа (була кращою на той час) – тому підтвердження. Приблизно до 80-х років минулого століття алкоголь був нормою шахового побуту. Турніри супроводжувалися ресторанами, цигарками, коньяком, нічними аналізами та мінімумом фізпідготовки. Якщо замислитися, то навряд це робило шахістів глобально сильнішими. Але речі працювали за фіксованою моделлю.
У підсумку ми маємо тривожні приклади:
- Михайло Таль. 8-й чемпіон світу, один з найгеніальніших тактиків в історії. Хронічне зловживання алкоголем, важкі соматичні хвороби (нирки, серце). Не грав краще через алкоголь, грав – попри алкоголь;
- Борис Беккер. Радянський гросмейстер менш відомий широкій публіці, але дуже типовий приклад радянської школи. Важке пияцтво, проблеми з дисципліною, зіпсована кар’єра;
- Віктор Корчной. Претендент на чемпіонство світу, №2 епохи Карпова. Cкладні стосунки з алкоголем, параноя, емоційна нестабільність.
Натомість сучасна шахова школа – це радикально інший підхід. Якщо вищесказаних доказів про відсутність чудодійних пігулок виявилося замало, то красномовнішими будуть живі приклади сьогоднішніх топів.
Карлсен, Каруана, Накамура це про: спортзал, режим, роботу з психологом, мінімум алкоголю.
Водночас розповідаємо, як працює циклічне добро й що таке соціальний рух «Заплати іншому».