Ранкові купання у крижаній річці, цвяхостояння та йога – для Надії Дзюм це не екзотика і не тренд, а щоденна практика самодисципліни й самопізнання. Вона доступно розповідає про свій досвід в Instagram та TikTok, які стрімко зростають.
В інтерв’ю для «Цікаво Дуже» Надія без міфів пояснює, чим насправді є загартовування та стояння на дошках садху, для кого ці практики можуть бути корисними, а кому варто бути особливо обережним:
«Загартовування – це інструмент, завдяки якому ми можемо пізнати можливості свого тіла»
– Надіє, у соціальних мережах ми знаємо тебе як людину, що на стабільній основі практикує купання у крижаних водоймах, цвяхостояння та йогу. Розкажи про себе трохи більше.
– Мене звуть Надія Дзюм, мені 22 роки, я зі Старокостянтинівської громади, село Великий Чернятин. Зараз живу у самому Старокостянтинові, закінчую магістратуру та 3 роки працюю бухгалтеркою у сільгосппідприємствах. Також веду декілька невеликих юридичних осіб і ФОПів.
Водночас уже рік викладаю йогу. Спершу займалася просто для себе, але так склалися обставини, що почала вчити й інших людей.
Довго задавала собі питання: «Яка ж робота має бути основною?». Але дійшла до висновку, що зараз я гарно поєдную і бухгалтерію, і йогу. Як буде у майбутньому – час покаже.
– Як вийшло, що ти почала займатися загартовуванням?
– У 2020 році все почалося з обливань. Той період припав на ковід та дистанційне навчання, нас усіх розігнали по домівках. А вдома навчання ж таке собі. Ходила й скаржилася батькам, що мені нудно.
Вийшло так, що мій батько має великий досвід загартовування. Він запропонував мені спробувати, я спершу не дуже хотіла. Але вийшла на вулицю, він вилив на мене моє перше відро – і це був шок!
До кінця я не розуміла, навіщо це взагалі мені. Але це робилося з метою розвинути дисципліну. Я знала, що кожного ранку маю прокинутися й облитися, незалежно від погоди, настрою чи обставин.
Згодом спробувала купатися в річці. Це відбулося приблизно 3 роки тому, сезон тривав з березня до листопада. Не дуже розуміла, як це робити правильно. Однак наткнулася на книгу Віма Гофа (голландський екстремальний атлет, відомий як «крижана людина»), де пояснювалося, чим важливе дихання при загартовуванні. На той період я вже мала досвід у йозі та знайшла велику суміжність. Так потроху й звикла. Дехто глузував, типу займаюся чимось дивним. Але це стало для мене внутрішнім стержнем та невіднятною частиною життя.
– Справжня водойма та вода в домашніх умовах – є різниця?
– Зараз для мене немає різниці, бо звикла до обох варіантів. Але на мої історії в Instagram деякі користувачі відповідали, що для них обливатися вдома складніше. У такому разі ти маєш підійти, морально налаштуватися, здійняти над собою відро, облитися. А коли ти на річці, то просто роздягаєшся й вибору немає.
– Багато людей дивиться на моржування як на екстремальне видовище. Але тепер у тебе декілька років за плечима. Можеш для них доступно пояснити, у чому фішка й чому це корисно?
– Перш за все зазначаю: загартовування – це не ліки. За допомогою холодної води ми не лікуємося й не худнемо, хоча іноді недобросовісні особи й поширюють такі міфи. Насправді моржування – це інструмент, завдяки якому ми можемо пізнати можливості свого тіла. Його вплив я розділяю на фізичний та ментальний.
Фізичний – це укріплення серцево-судинної системи. Коли ми заходимо в холодну воду, наші судини звужуються; коли виходимо – запускається процес термогенезу. Судини розширюються, тіло стає червоним, відбувається активний кровообіг.
Ця практика також може бути корисною для спортсменів. Є навіть такий метод лікування – кріотерапія. Це допомагає зменшувати запальні процеси в опорно-руховому скелеті.
Ми також укріплюємо імунну систему, бо стаємо стійкішими до холоду. Це збільшує опірність до різних респіраторних захворювань, що можуть виникати внаслідок переохолодження.
Щодо ментального аспекту, то загартовування – це класне заспокійливе. Зменшується рівень кортизолу, проходить активація симпатичних і парасимпатичних систем, іде викид дофамінів та ендорфінів. Часто помічається, що після виходу з води настрій поліпшується, а розум яснішає.
– Можна просто роздягтися та піти в воду, чи є якась попередня підготовка?
– Просто взяти й зайти не можна. Якщо говорити про середньостатистичну людину, є висока ймовірність, що у холодній воді якийсь м’яз спазмується.
Коли я приїжджаю на річку, то перші 10-15 хв займаюся силовою йогою. Слідом ідуть дихальні практики, щоб забезпечити потік кисню до мозку. Саме кисень дозволяє нам підтримувати належну температуру тіла. Слід розуміти, що коли людина заходить у холодну воду, то температура тіла різко зростає, але потім трохи опускається. Якщо при цьому ми не контролюємо дихання, то температура продовжує опускається, а це може спровокувати переохолодження.
– У соціальних мережах збільшується кількість людей, які практикують моржування. Один із найяскравіших прикладів – Ігор Доценко (Simple Man), в якого Instagram добігає до 1 млн підписників. Він став головним популяризатором цього руху?
– Загалом так, він старійшина з моржів. Нас з ним познайомив спільний товариш. Він якось їздив до Ігоря в гості та прислав мені відео. Я відкриваю – а там Ігор передає мені вітання. Ми трохи поспілкувалися, поділилися досвідом. Плануємо спільне відео, але поки ніяк не можемо з’їхатися.
– Скільки часу можна безпечно перебувати у холодній воді?
– Немає чіткої відповіді, бо кожен досвід загартовування є індивідуальним. На цей час для мене прийнятно 3-4 хв. Але хтось може й по 15 хв. Тобто кожен знаходиться у воді доти, доки може тримати контроль над своїм тілом.
Є такі люди, котрі женуться за часом та сидять до посиніння. Потім хворіють та розповідають, що загартовування калічить людей. Холод насправді не любить гонитви за часом.
– Чи є якась категорія людей, якій би ти не рекомендувала починати моржувати?
– Першочергово це не варто робити людям, які не розуміють, як холод впливає на їхній організм та роблять це для заохочення аудиторії. Бо натрапляла на відео кількох дівчат, які пробують загартовуватися, не маючи досвіду. Вони заходять у воду скуті, кричать, їм некомфортно – так не можна. Заходити у воду варто спокійно, контролюючи дихання та відчуття тіла.
Максимально обережними слід бути людям із захворюваннями серцево-судинної системи. Контакт з холодом – це вплив на серце. Також якщо є проблеми з нервовою системою, бо холод – це стрес, хоч і короткочасний. Ще у зоні ризику люди у яких проблеми з дихальними шляхами. Коли ми заходимо у воду, то подих перехоплює і потрібно вміти з цим працювати.
– В Україні є традиція купатися на Водохреще. І частина людей здійснює це під впливом спиртного. Купання й алкоголь – це взагалі сумісно?
– Якщо ввечері випили келих вина, а зранку йдете купатися – таке можливо, однак враховуйте додаткове навантаження на серцево-судинну систему. Інколи собі це дозволяю.
Але купання у стані алкогольного сп’яніння – це так само небезпечно, як і керування автомобілем. Порушення координації, серцеві проблеми – можливі ризики. Якщо хочете загартовуватися, то маєте робити це при свідомому розумі.
– Змоделюймо ситуацію: людина якийсь час займається загартовуванням, але зненацька її спіткає хвороба. Тиждень чи два вона витрачає на лікування й відновлення. Щойно вона видужала, їй можна знову купатися у холодній воді, чи потрібна пауза?
– По-перше, слід пересвідчитися, що хвороби дійсно більше немає. Якщо все добре, то я вважаю, що слід повертатися поступово. Наприклад, тиждень поприймати холодний душ чи пообливатися, щоб трохи адаптуватися. Бо якщо одразу з ослабленим організмом пірнути у воду, є ризик повернутися до хворобливого стану або й підчепити щось нове.
Такий самий принцип діє й для тих, хто тільки починає. Не біжіть одразу у холодну річку. Починайте з помірних температур та часу. Тільки згодом переходьте до чогось більшого.
Цвяхи
– У тебе є ще одна цікава активність – стояння на цвяхах. Цей процес також популяризувався у соціальних мережах. У чому фішка?
– Я проходила спеціалізоване навчання цвяхопровідника, де вивчала технологію. Формально це називається цвяхостоянням на дошках садху. Процес являє собою глибоку медитативну практику з йоги.
Щоб дійти до рівня отримання задоволення стояння на цвяхах та увійти в стан медитації, потрібно витратити роки практики. Я цвяхи використовую виключно в індивідуальних практиках. Бо щоб стати цвяхопровідником, потрібно бути ще й психологом. Людина має перед тобою відкритися.
Ще існує теза, що перед стоянням на цвяхах слід поставити «запит» і це допоможе знайти відповіді на нього. Але слід пояснювати до кінця, що мова йде про запит до свого внутрішнього стану. А хтось стає на цвяхи з думками про мрії й побажання, з розрахунком, що завтра це допоможе заробити перший мільйон.
Для мене цвяхи – це інструмент самоконтролю. Я добровільно стаю на дошки садху й приношу собі дискомфорт. Задача – пропустити через себе біль і дати тілу розуміння, що все добре і я в безпеці та спокої.
– Тобто акцент виключно на духовних складових. Цвяхи не є елементом поліпшення фізичного здоров’я?
– На фізичний стан цвяхи також впливають позитивно. У наших стопах дуже багато нервових закінчень. Стоячи на цвяхах, ми їх активізовуємо і це допомагає пришвидшити кровообіг кінцівок. Це позитивно впливає на серцево-судинну систему.
Але я акцентую, що цвяхи – це інструмент самопізнання, а не якась чарівна річ. Перш ніж на них стати, слід зрозуміти навіщо. Про духовність мова йде лише тоді, коли ви здатні перейти в стан медитації й без цвяхів. У мене виникають запитання, коли люди транслюють у соціальних мережах, як роблять це без поєднання з внутрішніми речами й при цьому ставлять на цвяхи інших.
– Чи можна травмуватися на цвяхах?
– Можна. Це ж справжні цвяхи – вони гострі. У нас є 2 дошки й ми плавно на них заходимо: спершу ставимо одну ногу – вага переходить на неї. Потім повільно виходить інша нога. Якщо різко сходити чи заходити, то є ризик травмувати пальці.
До речі, я так познайомилася зі своїм молодим чоловіком. Дала йому дошки спробувати. Він мені наступного дня написав, як йому сподобалося, і що хоче купити собі власні. Лише через 2 роки зізнався, що йому не подобалося і взагалі він проколов палець.
– Наостанок: у тебе ще немає мільйонів підписників, однак твої соціальні мережі розвиваються. Чи сама ти звикла до амплуа блогерки? І оскільки у тебе екстраординарна діяльність, чи відчуваєш відповідальність за контент, яким ділишся з аудиторією?
– Роль блогерки я ще не відчула, бо мої Instagram та TikTok розвинулися спонтанно. Я взагалі не очікувала, що це буде комусь цікаво. Ще вчуся знімати, робити монтаж, говорити на камеру.
І так, відчуваю відповідальність за контент. Заходячи у холодну воду, є відповідальність кожного разу говорити: «Доброго раночку!» (сміється – прим.). Це така моя авторська фраза. Я коли виставляю відео без цих слів, то в коментарях зазвичай бачу: «Де доброго раночку?».
Водночас розповідаємо про нову еру викладачів англійської: як українці перетворили професію на прибутковий бізнес.