Привіт, це колонка Ярмоленка Олександра. Я пишу тут про все на світі, а сьогодні розповім, що буде, якщо перестати пити алкоголь повністю.
Я ніколи не був алкоголіком, тож це не розповідь у форматі каяття чи гіркого досвіду. Також не буду писати про якісь наукові факти та дослідження. Цього в мережі достатньо. І якщо вам цікаво, то ось хоча б матеріал Міністерства охорони здоров’я України про вплив алкоголю на наш організм.
Просто вийшло так, що я не п’ю алкоголь 3 роки. Це зумовлено тим, що у мене хвороба Крона. Хоча я покинув ще до діагнозу. Разом з тим, як типова дитина 90-х, я спробував алкоголь досить рано. Здається, мені було років 13. У віці 16-20 років ми з друзями встигли скуштувати майже всі види алкоголю, відомі на планеті Земля. І робили це щотижня чи трошки рідше. А починаючи з 21+ року, споживання алкоголю перейшло у формат кілька разів на рік. І, врешті, повна відмова.
Тож етапи були різні. Є з чим порівняти. От, як воно склалося:
Стан тверезості – це єдиний стан, який п’янить
Якщо ви достатньо доросла людина, то у вас є вже щонайменше декілька років досвіду вживання алкоголю. Ваша норма життя – це келих вина ввечері після насиченого дня, пляшечка пива під час перегляду спорту, можливо, щось міцніше, якщо це день народження або ще якесь свято.
Тільки не подумайте, що я за це засуджую. Це абсолютно адекватний лайфстайл.
Просто річ у тім, що мозок звикає час від часу бути трішки звеселеним. Коли перестаєш пити, то свідомість перший час цього не розуміє. Це ніби тимчасовий період, але момент X ось-ось настане. Минають тижні, місяці, а свідомість усе ще в режимі очікування. «Скоро пляшечка сидру залетить під улюблений серіал», – каже внутрішній голос.
У моєму випадку щось подібне відчувалося близько 1,5 року. Після цього я спіймав себе на думці: «Ого, я вже забув ці відчуття. Я реально їх забув». А з плином 3 років – це ще некст левел.
Мені вже страшно уявити, як можна бути нетверезим. Тобто як попередній лайфстайл був цілком нормальним, так і цей став нормою.
І це прикольно. Бо на базових налаштуваннях ми й повинні мислити ясно, втомлюватися повільно і не бентежити колишніх, якщо ви вже розійшлися. Це кльовий, абсолютно чіткий фокус.
З вами стане важче спілкуватися
Я не кажу, що хтось мене засуджував. У мене класні друзі.
Просто коли ти повністю перестаєш пити, то ще деякий час отримуєш пропозиції бухнути. Роками ти був людиною, яка не відмовить сходити в бар на пивко. Чи більше, ти сам був тим, хто міг організувати таку зустріч. Друзі досі пригадують мої дні народження та інші свята.
Так от, раз на тиждень тобі все ще хтось пропонує щось випити. Спершу більш рішуче. Потім сором’язливіше. А потім розуміють всі, що мінус один боєць. І зустрічей стане трохи менше.
Додасться незручних моментів з іншими людьми: робота, якісь епізодичні знайомства, масові заходи.
Але всі звикнуть пити з вами тільки каву.
Є проблеми з жінками
Я серйозно. Річ у тім, що навіть тихі й тендітні дівчатка залюбки вип’ють пару келихів вина або коктейлів. Я б навіть сказав, особливо вони.
Якщо ти не готовий скласти компанію, то це трохи конфлікт. Що я періодично чую з ноткою розпачу в голосі:
- «Та ну, як я буду сама?»
- «Ти хочеш сказати, що якщо я ввечері захочу випити, то ти ніколи не складеш мені компанії?»
- «Дякую, краще вже взагалі нічого, ніж сама»
І все в такому ключі.
Це і смішно, і трохи сумно одночасно. У мене немає жодних моральних переконань забороняти пити комусь. Я ще й сам готовий наливати, якщо людина цього хоче.
Проте часто важлива не тільки наявність алкоголю, але й компанії. Тому, як уже вище сказав, з вами стане важче спілкуватися.
Кому слід і не слід пити
До моменту погіршення стану мого здоров’я я не пив рік. Цьому рішенню передували думки стосовно того, яким людям можна пити алкоголь, а кому – краще не треба.
Для себе я дійшов висновку, що людина може пити, якщо вона:
- Добре освічена;
- Порядна;
- Не має фінансових проблем;
- Не має протипоказань по здоров’ю;
- Не схильна вирішувати конфлікти фізично;
- Не схильна до інших проявів агресії;
- Не переживає депресію чи якісь емоційні потрясіння;
- Загалом вдоволена рівнем свого життя.
Якщо у вас + по кожному пункту, то за моєю версією ви можете пити. Інше питання: якщо у вас + по кожному пункту, то навіщо вам пити?
У мене не було плюсів по всім позиціям. Є речі, про які я шкодую, що зробив чи сказав, коли був нетверезий. І це першопричина, чому я перестав вживати алкоголь.
Подивіться, якщо розумієте англійську:
Чи стало жити краще без алкоголю
Світ не перестає бути складним, хоч з алкоголем, хоч без нього. Єдина різниця в тому, що тверезим ви сприймаєте себе та реальність навколо об’єктивніше.
У мене немає приводів зайвий раз себе шкодувати. Немає приводів надмірно посилювати свою радість, коли все класно. Речі є такими, якими вони є. І в цьому вся фішка тверезості.
Чи хочеться іноді випити
Так.
Попри все вищесказане, реально іноді хочеться. Мій основний тригер – це спогади. Не смак, не ефект, не щось там ще. Спогади веселих вечорів – це змушує сумувати.
Знаєте, оці думки: «Ох же ми тоді круто відірвалися, от би зараз так…»
Але ж ми думаємо так взагалі багато про що з плином часу. Я б хотів повернути свою першу PlayStation, сухарики Флінт з піратом на упаковці, побачити знову, як Шевченко забиває за Мілан, пограти в жмурки з хлопцями ввечері й все в такому дусі.
Однак це все було колись. Тоді як життя слід наповнювати новими враженнями, а не намагатися провести реінкарнацію старим.